Тест-драйв Ford Ranger: правила міського пікапа

Тест Драйв

Міські пікапи – така сама нісенітниця, як сільські електрокари та дизельні тролейбуси. Ці чесні роботяги цінні якраз своєю працьовитістю. Ярмарок? Пару кнурів і десяток клітей з несушками туди, 30 мішків добрив назад. Зведення свинарника? Бетонозмішувачі, шлакоблоки, бригада монтажників – “сядуть усі”. Випало кілька днів відпочинку? Надувний човен чи квадроцикл – і в таку тьмутаракань, де телефон не ловить і про елеватор ніщо не нагадує. Але все ж таки частіше ми бачимо пікапи в мегаполісах, а не на периферії.  

Хто вони, українські пікапери? Фермери? Мисливці? Будівники? Шанувальники American Style чи ті, хто не може собі дозволити повноцінний позашляховики? Остання за значимістю, але не за кількістю прошарок – імідж-кари для шоуменів. Чи можете ви представити цю антрацитову красу Black Edition з полірованими під колір кузова дисками з бідонами в кузові? Як бачите, питань нагромадилося безліч.

Мода? Не смішіть. У нас давно одна на всіх всепоглинаюча пристрасть – кросовери. Свої 65% вони набрали навіть за рахунок сусідів, розтоптавши сегменти венів і пікапів. Останній (трохи більше 1% ринку) тримається на тих, кому Toyota LC Prado та Jeep Wrangler не по кишені, а можливості паркетників недостатні.

Знабуваючи більш стильну зовнішність, Ranger анітрохи не втратив у виправці та солідності. І суто зовні переріс свій «середньорозмірний» клас. У силуеті відчувається націленість на аудиторію, на яку пікап буде насамперед засобом самовираження. Імідж – наше все.

Поступово стирається межа між першими і другими на руку якраз пікапам, які залишаються позашляховиками більшою мірою, ніж вони самі. Беззмінний лідер вітчизняного ринку Mitsubishi L200 побудований за тією ж ідеологією, що і Land Rover Defender з Nissan Patrol: дворазовий запас міцності, ресора, що не пробивається, підвіска, рамна конструкція, тяжкі дизелі. І їде він так само «вагомо, грубо, зримо», усвідомлено програючи в іміджі та комфорті, але беручи своєю ціною та універсальністю. Звідси й неувага до суто споживчих властивостей – не до того, свинарник сам себе не збудує. Спартанський салон, засиджений «цвіркунами» через дешевий пластик? «Лінолеум» замість нормальних килимків? Зате в кабіні можна возити будь-яку живність і мити хоч із шланга.

Пікапи класу В1 (вантажопідйомністю до 1 т), як один сконструйовані по одним і тим же лекалам: потужна лонжеронна рама, нерозрізний задній міст на багатолистових ресорах, повний привід з передком, що жорстко підключається, і знижувальною передачею. І мінімально можливим рівнем електроніки.

Що ж, на Renault Duster котедж не збудуєш, у Hyundai Santa Fe європалету з газоблоками не завантажиш. А ось у Ranger – легко та невимушено. Шкода тільки, що довгоочікуваний альянс Ford з VW почав набувати обрисів тільки зараз. Якби він став трохи раніше, дивишся і американці перейняли б передовий досвід «амарокобудування». Бо те, що запропонували німці у 2009-му, досі не під силу решті – з першої ж спроби перемогти пікапофобію. За рахунок чого? Змінивши фокус із фермерів на шанувальників активного способу життя, вони постаралися наділити Amarok легковим рівнем комфорту та ергономіки. І виявилося, що пікапи цілком можуть обійтися без тракторних зусиль на педалях, автобусної «порожнечі» кермового управління, «байдужих» габаритів через неосяжного капота і широких передніх стійок. Отже, з такою специфічною технікою цілком впорається навіть водій «гольфу».

Ranger  актуального на той момент третього покоління (серія ER) на тлі “німця” виглядав таким собі реліктом навіть суто зовні. Взагалі, згадувати про нього без здригання не виходить і 10 років по тому. Через незбалансований дизель WLТ (2500 куб. см., 143 к. с.) тремтіло все: дверні карти, рульове колесо, частокіл трансмісійних важелів. Більш того, у мотора була вузька “полиця”, по-вантажному туге зчеплення і при цьому нелінійний привід акселератора. Не дотиснув на розгоні – і немов уперся у ватяну стіну, відразу отримавши арію матюків. Перестарався – і поринув у ієрихонський рев ще до того, як стрілка тахометра дошкандибає в червону зону. Одним словом, у місті Ranger зводив із мене сім потів незалежно від пори року та доби.