1. QX80 – лише “обаксесуарний” Nissan Patrol
Справді він розроблявся не на порожньому місці – Y62 поділився з флагманом і філософією рамного позашляховика, і всім необхідним “залізом”. Але не варто забувати, що і сам Patrol з недавніх пір зовсім не той утилітарний роботяг з механічною коробкою і нерозрізними мостами, на якому в Сомалі та Сирії пересуваються співробітники міжнародних місій. Ні, сьогодні це цілком собі повнорозмірний позашляховик із рівнем комфорту, недоступним іншим німецьким седанам. Про його граничну версію Armada і зовсім скромно промовчимо – нам так не жити. Крім того, давайте не принижуватимемо можливості сучасних “електроніків”, одним лише чіп-тюнінгом конвертуючих в об’єкт культу навіть мікролітражки. І не забуватимемо, що Infiniti перетворився на одного з лідерів преміум-ринку саме завдяки мистецтву перетворення, помноженому на прецизійне таргетування.
2. Такий розмір свідчить про комплекси власника
Що ж, автомобілі такого розміру автобус є не лише символом статусу їхніх власників, а й приводом для скабрезних жартів із фрейдистським флером у всьому світі. Найкращий засіб переконати подібних дотепників у наших широтах – прокотити їх на лютневим дорогам, на яких разом зі снігом зникає і асфальт, і поваги до сусідів потоком. А у випадку з «вісімдесяткою» розмір – не лише про комфорт, а й про безпеку. І пасивну, і активну, і пацанську – QX80 пропускають навіть наглухо тоновані “гелендевагени”, поряд з яким вони виглядають компактами. І подібне почуття повної захищеності, погодьтеся, дорогого варте.
3. Зовнішність – головна вада “к’ю-ікса”
Що ж, навіть адепти марки навряд чи назвуть його “елегантним” чи “стильним”. Але треба розуміти – перед дизайнерами флагманської моделі стояло дещо інше завдання: зовнішність не повинна старіти і навіювати. Звідси й те ставлення, про яке ми говорили вище. “Зрозуміти” логіку рішень з усім цим стилістичним кичем та передозуванням хрому «пересiчному українцю» не дано. Ні, для цього не обов’язково народиться “хоч негром похилого віку” або пожити в США та ОАЕ, де бензин дешевше за кіл, а зі споживчих якостей найбільше цінується комфорт у всіх його смислах і проявах. Просто змиріться. Заради справедливості зауважимо, що недавній (другий за рахунком) рестайлінг не лише омолодив «вісімдесятку» і позбавив її від химерності, а й додав «цінності».
4. Такий мастодонт не може нормально керуватись
Повірте, може й уміє. Так, це далеко не Cayenne і ніколи їм не буде. Але алергії до активного керування у нього немає. Для своїх розмірів і маси розганяється гіперпозашляховик напрочуд швидко, а керується невимушено. Особливо в порівнянні з американськими однокласниками, що керуються, наче яхти, “з випередженням”. Так що вже через тиждень ви будете носитися на цій брилі так само, як носилися до того. Бо «звичка згори нам дана», як говорив вустами Євгена Онєгіна один поет, що не постарів.
Єдиним стримуючим фактором для мене виявився кермо. Слизький через дерев’яну накладку-обод і “порожню” через проамериканські налаштування. Більш-менш виразне зусилля з’являється на бублику лише після досягнення 70 км/год, але й не більше. Тому важливо забути про своє таксомоторне минуле і вести QX80 (як і будь-який великовантаж) прогресивно. Тобто із запасом, траєкторно, плавно, академічно – без різких виводів та смикань. І тоді до алгоритмів роботи пневмобалонів на задній осі та системи пригнічення кренів Hydraulic Body Motion Control, які щомиті балансують 3-тонною тушею, нарікань не виникне. Так, вони є, але куди скромніше ніж очікуєш від такого мастодонту – обидва стабілізатори поперечної стійкості оснащені гідроклапанами, що “схлопуються” під навантаженням. і від виходу не боячись ні фізичних, ні емоційних зривів. Інакше «кью-ікс» передбачувано плужить, безпорадно ковзаючи перетяженою «мордою» повз апекс. І немає нічого гіршого за некерований автомобіль такої маси та габаритів.
5. Щоб керувати цим автобусом, потрібна мінімум категорія D
Так, діаметр розвороту у нього флагманський – 12,6 метрів. Але парковка, особливо заднім ходом – справжнісінький тріумф електронних асистансів Infiniti.
